Боделан Ольга Русланівна

Коротка біографія автора

Ольга Русланівна Боделан – дивовижна українська жінка, багатодітна мама, кандидат психологічних наук, талановитий учитель, авторка та керівниця першої приватної школи в Україні. Вона була нагороджена орденом «Берегиня України» за патріотизм і щиру любов до дітей. Ольга народилася у 1960 році в маленькому селі серед українських степів, але майже все життя прожила в Одесі – «перлині» біля Чорного моря, де у шістнадцять років почала писати казки для дітей і дорослих, а згодом захопилася й поезією. Її вірші нікого не залишають байдужими: вони мелодійні й мають глибокий зміст, як, власне, і все, що вона пише.

Чи знаєте ви, що я народилася в тій країні, яка, наче за помахом чарівної палички, назавжди зникла з карти світу, а країна, в якій я живу, молодша за мене на 30 років? Лише в 10 років я вперше побачила крихітний телевізор, а свій перший комп’ютер придбала, коли мені вже було тридцять… – так розповідає про себе Ольга. – Я ніколи не відчувала себе принцесою, хоча мій батько був мером Одеси. Навпаки, з дитинства мене заганяли в кут і без кінця повторювали лозунги про обов’язок, про те, що я жінка і маю бути такою, як усі! Але я ніколи такою не була, навіть коли з маленьким сином на руках не мала ні грошей, ні житла, коли коханий чоловік мене зрадив, а країна, як і колишні ідеали, просто зникла!

Я завжди мріяла про щось «досконале», унікальне, і знала: «…Диво є!»

Моя сім’я і книги, на яких я зростала, навчили мене ніколи не опускати рук, вірити в Бога і в себе. І мені завжди всього мало, особливо часу! Якби я могла, я б піднялася на Еверест, дісталася Північного полюса – і тільки для того, щоб на мить відчути себе здатною на більше, ніж просто існувати! Єдине, чого я не сприймаю, – це озлобленість і невігластво людей, які вміють лише зраджувати, а не прощати! Я багато кого і багато чого втратила, але кожна «втрата» – це не лише біль, а й прозріння, моє пробудження і вічне бажання дихати на повні груди заради тих, хто мене любить!

Цикл книг «Втратити, перш ніж знайти» – не перший художній твір української поетеси та письменниці, однак у жанрі фентезі вона пише вперше. «Книга, яку я хочу залишити після себе дітям, ніколи б не з’явилася на світ, якби українською землею не потекли ріки крові, коли брат зі зброєю в руках пішов на брата, – пише про свою працю письменниця. – І якщо хтось думає, що зміст моєї книги далекий від нинішньої нелюдської війни в Україні, він глибоко помиляється.
З перших сторінок свого роману я розповідаю саме про ту країну, в якій живу, про страждання дітей і жінок, про молодих безстрашних хлопців, які ніколи не здаються – у пошуках і під захистом свого Ангела вони піднімаються і йдуть: благородні, із чистими помислами! Вони дивляться смерті у вічі, усміхаючись, і вмирають за любов і свободу!»